У дошкільному закладі «Малятко» харчоблок складається гарячого цеху приготування страв, підсобних приміщень. Комори для збереження овочів і сухих продуктів ізольовані від кухні.
Згідно норм на харчоблоці знаходяться всі необхідні миючі, дезінфікуючі засоби та методичні рекомендації по їх застосуванню, розроблені на основі «Регламенту із застосування дезінфікуючих засобів», затверджених заступником Головного державного санітарного лікаря України Л.М. Мухарською від 09.09.2005 р. № 0080-R-05 з метою дезінфекції об'єктів. Санітарно-гігієнічний стан харчоблоку та допоміжних приміщень відповідає вимогам «Санітарних правил» та охорони праці.
Харчоблок забезпечений достатньою кількістю кухонного посуду, інвентарю, санітарним і спеціальним одягом (халати, фартухи, хустки, ковпаки тощо) все промарковане, використовується лише за призначенням та замінюються при забрудненні.
Безпека і якість продуктів харчування та продовольчої сировини залежить від умов їх зберігання, у тому числі від температури, вологості. Комора на харчоблоці, де зберігаються продукти харчування, мають достатню вентиляцію, суха та з природнім освітленням. Стан овочів при зберіганні контролюється 1-2 рази на тиждень.
В ДНЗ «Малятко» ведеться систематична і планомірна робота, зокрема:
· організовано безпечне і якісне харчування дітей (замовлення і прийняття безпечних і якісних продуктів харчування, продовольчої сировини у необхідній кількості, додержання умов і термінів їх зберігання, технології приготування страв, правил особистої гігієни працівників харчоблоку);
· харчування здійснюється згідно з двотижневим меню на зимово-весняний і літньо-осінній періоди року;
· щодня на кожний наступний день відповідно до наявності продуктів харчування та з урахуванням примірного двотижневого меню, картотеки страв складаємо меню-розклад окремо для двох вікових груп – дітей віком до 3 років та дітей віком від 3 до 6 років відповідно до затверджених норм харчування;
· кожного дня за 30 хв. до роздачі їжі медичний працівник оцінює якість її приготування, в його присутності кухар відбирає добові проби в чистий посуд з кришкою в об’ємі порції для дітей молодшої групи.
Проби зберігаються протягом доби в холодильнику до закінчення аналогічного прийому їжі наступного дня і є показником якості роботи кухарів.
Планово проводиться контроль за санітарно-гігієнічним станом харчоблоку, технологією приготування їжі, умовами її зберігання і дотриманням термінів реалізації, виконанням норм харчування.
Організація харчування здійснюється відповідно до :
Закону України "Про дошкільну освіту" Інструкції з організації харчування в днз
Порядку організації харчування Постанови про затвердження норм харчування
В закладі забезпечено збалансоване харчування дітей, необхідне для їх нормального росту і розвитку з дотриманням натурального набору продуктів, визначених МОЗ України спільно з МОН України за погодженням з Міністерством фінансів України
Трьохразове харчування організовується згідно перспективного двохтижневого меню, яке розробляється медичною сестрою , затверджується завідувачем та погоджується із СЕС
Замовлення, одержання, зберігання та видача продуктів харчування та продовольчої сировини проводиться завідувачем господарством
Організація харчування
Вартість харчування дітей у ДНЗ з січня 2020 року становить: – з 9-10,5годинним перебуванням – 25.00грн. (з розрахунку: 15.00рн. – бюджетні кошти та 10.00грн. – батьківська плата);
Визначено ряд пільгових категорій з оплати за харчування в дошкільних навчальних закладах.
Звільняються від оплати: - діти-сироти та діти, що позбавлені батьківського піклування;
- діти із сімей, сукупний дохід в яких на кожного члена за попередній квартал з урахуванням індексу зростання цін не перевищив рівня забезпечення прожиткового мінімуму;
- діти, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
Розмір плати зменшується на 50% для батьків в сім’ях яких троє і більше дітей.
Млин водою, а людина їжею рухається.(прислів'я)
Кожен народ має свій уклад життя, звичаї, свої неповторні пісні, танці, казки. У кожній місцевості є улюблені страви, особливі традиції в оздобленні столу і приготуванні їжі. Багато в них доцільного, історично зумовленого, відповідного національним смакам, способу життя, клімату. Тисячоліттями складалися ці звички, в них зібраний колективний досвід наших предків.
У всіх народів-землеробів зерно та крупи з нього були символом домовитості, сімейного вогнища, предметом поклоніння.
Важко знайти таку страву в нашій кухні, яке так часто згадувалося б у творах народного епосу, як каша.
У казках, билинах вона - неодмінний атрибут бенкетів, символ багатства і благополуччя.
Арабський мандрівник Ібн-Фатлан розповідає, що наші предки, укладаючи мирний договір, варили кашу і разом з колишніми ворогами їли її на знак союзу і дружби. Звідси і пішла вираз «з ним каші не звариш».
У Древній Русі весільний бенкет називали «кашею». При цьому варили її в будинку батька нареченої, але якщо рід її був за походженням нижче, ніж рід нареченого, то кашу готували у нареченого. Цей обов'язок доручався найбільш почесним і знатним гостям.
Кулінарні рецепти, створені народом, не випадкові, не довільні. Багато з них є чудовими зразками правильного поєднання продуктів за смаком, а з фізіологічної точки зору - за змістом харчових речовин.
Побут народу складається під впливом багатьох чинників - природних, історичних, соціальних та ін. Певною мірою впливає на нього і культурний обмін з іншими народами, але ніколи чужі традиції механічно не запозичуються, а набувають на новому грунті місцевий колорит.
Каша є одним з найбільш повноцінних поживних і смачних народних страв.
З глибокої давнини в нашій країні вирощуються жито, пшениця, ячмінь, овес, просо.
Тому характерні для нашої кухні страви з круп: різні каші, запіканки, крупники, млинці і киселі, вівсяні страви, з гороху і сочевиці.
У північних районах країни особливе місце займають каші з пшона. Ця традиція має глибоке історичне коріння. У східних слов'ян, які жили в лісових північних районах, просо обробляють як основну сільськогосподарську культуру. Воно служило сировиною для отримання борошна, крупи. Ця перша традиція збереглася і в даний час. Проте слід враховувати, що пшоно за своєю поживністю поступається іншим круп. Тому його слід готувати з молоком, сиром, гарбузом та іншими добавками. Їли з конопляним або вершковим маслом. Приїсться пшоняна каша, приймаються за гречану. «Гречана каша - матінка наша». Крупенічка-грічка зміцнює здоров'я людини, корисна для шлунка.
Однією з особливостей нашої кухні є широкий асортимент продуктів, який використовується для приготування страв. Однак різноманітність визначає специфічність національної української кухні; велике значення мають і способи їх обробки. Багато в чому своєрідність народних страв обумовлювалося особливостями печі.
З конструкцією печі була пов'язана і форма посуду, спочатку керамічної, а потім чавунною і зі сплавів металу. Більше використовувалися «слов'янські горщики», як їх називали.
Це пояснювалося тим, що в печі посуд нагрівалася з боків, і форма посуду була пристосована для «рогачів». У піч дров йде менше, ніж під плиту; вона більше тримає в собі спеки і краще нагріває житло. Піч збереглася в сільській місцевості до теперішнього часу. Особливості печі дозволяють розширювати велику кількість каш. Каші, зварені в печі, мають особливий смак. Тому багато каш і в даний час слід готувати не в на плитному посуді, а в жарових шафах або духовках. Особливо смачною виходить гречана і пшоняна каша з молоком і гарбузом. Вітаміни всі в цілості, що важливо.
Країна наша величезна. У кожній області її, кожному краї є свої характерні особливості, свої традиції.
ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ТРАПЕЗИ
До 2-3 років у малюка з'являються всі молочні зуби, і дитина може і повинна добре освоїти і закріпити навичку жування. Його організму потрібні тільки доброякісні продукти, кулінарна обробка повинна бути щадящою.
Дуже важливий правильний підбір продуктів, що містить білок, солі кальцію, фосфору, фтору, вітаміни А, Д. Корисні щільні продукти, в яких багато клітковини, наприклад, сира морква, яблука, шматочки свіжої капусти.
У кожного малюка є свої звички і вам доведеться рахуватися з ними. Часто діти відмовляються їсти нелюбиму або незнайому їжу. Тут варто піти на компроміс:
- Можна зменшити порцію, прибравши частину гарніру;
- Нарізати бутерброд чи яблуко на кілька частин;
- Попросити малюка тільки спробувати блюдо;
- Замаскувати незнайому їжу вже знайомої.
На що треба звертати увагу під час їжі:
1. Послідовність страв повинна бути постійною.
2. Перед дитиною можна ставити тільки одне блюдо.
3. Страва не повинна бути ні занадто гарячою, ні холодною.
4. Корисно класти їжу в рот невеликими шматочками, добре пережовувати.
5. Рот і руки витирати паперовою серветкою.
Що не слід допускати під час їжі:
1. Гучних розмов.
2. Підганянь, поторапліваній дитини.
3. Насильного годування або догодовування.
4. Засудження малюка за необережність, неохайність, неправильне використання столових приладів.
5. Неестетично сервірування столу, неправильного оформлення страв.
6. Після закінчення їжі малюка потрібно навчити полоскати рот.
Як не треба годувати дитину:
(З книги В. Леві «Нестандартна дитина»)
1. Не примушувати.
Зрозуміємо і запам'ятаємо: харчове насильство - одне з найстрашніших насильств над організмом і особистістю, шкода і фізична, і психічна. Якщо дитина не хоче їсти - значить, йому в даний момент є не потрібно! Якщо не хоче їсти тільки чогось визначеного - значить не потрібно саме це! Ніяких примусів в їжі! Ніякого «відгодовування»!
Дитина не сільськогосподарська тварина! Відсутність апетиту при хворобі є знак, що організм потребує внутрішнього очищення, сам хоче поголодувати, і в цьому випадку голос інстинкту вірніше будь-якого лікарського припису.
2. Не нав'язувати.
Насильство в м'якій формі: вмовляння, переконання, наполегливі повторення, пропозиції. Припинити і ніколи більше не нав'язувати!
3. Не догоджати.
Їжа - не засіб домогтися слухняності і не засіб насолоди, їжа - засіб жити. Здорове задоволення від їжі, звичайно, необхідно, але воно має відбуватися лише від здорового апетиту. Вашими цукерками ви досягнете тільки розбещеності і збочення смаку, так само як і порушення обміну речовин.
4. Не квапити.
Їжа - НЕ гасіння пожежі. Темп їжі - справа суто особиста. Поспіх у їжі завжди шкідливий, а перерви в жуванні необхідні навіть корові. Якщо доводиться поспішати в дитячий садок або куди-небудь ще, то нехай дитина краще не доїсть, ніж у метушні і паніці проковтне ще один недожований шматок.
5. Не відволікати.
Поки дитина їсть, телевізор має бути вимкнений, а нова іграшка прихована. Однак, якщо дитина відволікається від їжі сам, не протестуйте і не підганяйте: значить, він не голодний.
6. «Напевно, з'їв що-небудь!»
Коли ми змушуємо дітей є насильно, будь-яка трапеза викликає у них негативні емоції, які, природно, апетиту не додають. Діти уповільнюють процес жування, тягнуть час, тримають їжу в роті. На тарілці їжа остигає, стаючи все паче не-смачною. Якщо дати волю емоціям і змушувати дитину їсти, його організм може відповісти блювотою. Якщо підсвідомо рефлекс закріпиться, така реакція буде переслідувати ваше чадо довгі роки. Коли дитина «несподівано» розлюбить колись обожненою гречану кашу, згадайте, коли саме і як ви змусили його одного разу проковтнути «останню ложечку». Якщо людину регулярно змушувати робити щось без його волі, у нього виникають, природно, протест і злість на того, хто ущемляє його свободу. Рано чи пізно ці негативні реакції можуть спровокувати дитину на ваші стосунки взагалі.
7. Голодувати - значить голодувати. Зберіть всю свою волю в кулак і не вмовляйте, коли дитина відмовляється їсти. Значить, поїсть пізніше. Тільки не дозволяйте «кусочнічать»: голодувати - значить голодувати!
