Сторінка батьків
 Для батьків - серйозно і з посмішкою  ШАНОВНІ БАТЬКИ! Ми раді, що Ви довірили нам своїх дітей. Маємо надію, що виправдаємо ваші сподівання, зробивши перебування малят у садочку цікавим, змістовним та незабутнім. А поради, що є на цій сторінці допоможуть глибше познайомитися із специфікою роботи дошкільного закладу та стануть у нагоді при вирішенні актуальних питань пов’язаних із розвитком дітлахів. Ми завжди раді бачити Вас у стінах садочка, допомогти у вирішенні проблемних питань і у разі потреби надати кваліфіковану допомогу. Сподіваємось на підтримку і плідну співпрацю як безпосередньо у садочку, так і на сторінках нашого сайту.
Родина, сім'я — це велика сила. Тільки вона є надійним і незрадливим захистом від усяких життєвих негараздів.
Взаємини батьків і дітей — це споконвічна проблема, від позитивного вирішення якої залежить благополуччя нашої держави, адже сім'я — це державна структура.
Дружні, спокійні, врівноважені стосунки між батьками і дітьми — це запорука здорового морального клімату в суспільстві. Не може людина творчо працювати, навчатися, якщо її щось пригнічує, тривожить, якщо не все гаразд у сімейних стосунках.
Батьки завжди бажають своїм дітям щасливої долі, просять у Бога благословення для своїх синів і дочок, мріють бачити їх щасливими і здоровими, добрими і порядними людьми.
Батьківська суворість іноді сприймається дітьми негативно, бо вони не завжди вміють і бажають прислухатися до мудрих порад, не хочуть вчитися на чужих помилках. У таких випадках між батьками та дітьми виникають непорозуміння, і, як правило, саме мама й тато усувають ці конфлікти, тактовно й доброзичливо пояснюють дітям, хто в чому помиляється.
Вважаємо, що найголовнішим у сімейному вихованні мусить бути взаємоповага між старшим та молодшим поколінням, уміння зрозуміти, вислухати одне одного, підтримати, пожаліти. Любов — ось те почуття, яке робить сім'ю міцною, нездоланною у будь-яких життєвих випробуваннях.
Тільки родина — опора в житті кожної людини. І те, якою буде погода в домі, яким теплим та ясним буде родинне вогнище, залежить і від батьків, і від дітей.  ПОРАДНИК для БАТЬКІВ ЩОДО ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ Праця - великий творець людської особистості, справжнього духовного багатства, моральної чистоти. Видатний педагог А.С.Макаренко розробив цілу систему трудового виховання в сім'ї. Він вважав що особливо важливою умовою для цього є участь дитини в господарських справах. У праці виховується чесність, дбайливість, колективізм, дитина привчається рахуватися з інтересами інших людей. Праця розвиває відповідальність, уміння розпоряджатися своїм часом і планувати свою роботу, привчає поважати буденну, хоч і не завжди цікаву, але необхідну домашню роботу, цінувати й поважати працю старших. Радивмо батькам дотримуватися певних принципів трудового виховання: • Трудове виховання в сім'ї повинно передбачати підготовку повноцінного громадянина, здатного брати участь у суспільній праці. • Праця в сім'ї не повинна бути важкою, примусовою. Вона має бути творчою. • Виховання працелюбства у дітей потрібно поєднувати з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей. • У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно. ******* Залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше; за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною; не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїхо бов'язків; не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення; учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності — раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу; не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням; не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама; завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно иконане доручення; не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль. «Трудове виховання, - це, образно кажучи, гармонія трьох понять: треба, важко, прекрасно». В.О.Сухомлинський.  Шановні батьки Шановні батьки!
Ми разом з Вами зацікавлені в тому, щоб відвідування дитиною дитячого садка було комфортним і корисним. Тому просимо Вас дотримуватися наступних правил:
1.Запізнення - завжди стрес для дорослих і дітей. Будь ласка, приходьте вчасно!
2. Проводжайте дитину до групи та передавайте особисто в руки педагогам.
3. Ідучи, додому обов'язково повідомте про це вихователя.
4.Якщо у вашої дитини поганий настрій, обговоріть її стан з педагогом.
5. При вході, будь ласка, чистіть взуття та зачиняйте за собою вхідні двері.
Вимоги до зовнішнього вигляду та одягу дітей 1. Одяг дитини повинен бути : - чистим, охайним,
- відповідати порі року,
- температурі повітря,
- відповідати розміру дитини.
- небажане носіння комбінезонів.
2. Повинна бути чиста нижня білизна.
3. Зав’язки і застібки мають бути розташовані так, щоб дитина могла самостійно себе обслужити.
4. Взуття має бути легким, теплим, точно відповідати нозі дитини, легко зніматися і надіватися.
5. Носова хустка потрібна дитині як в приміщенні, так і на прогулянці. Зробіть на одязі зручні кишені для її зберігання.
6. Обличчя повинно бути умите, ніс, руки - чисті, нігті - підстрижені, зуби - почищені, зачіска - охайна.
7. Щоб уникнути випадків травматизму та з метою збереження здоров’я дітей, необхідно перевіряти вміст кишень дитини на наявність небезпечних предметів.
8. Категорично забороняється приносити в садок гострі, ріжучі, склянні предмети, дрібні предмети (намистинки, ґудзики і тому подібне, пігулки), а також їжу та напої. Патріотичне виховння  Батькам на замітку.  Дізнайтесь більше про прогулянку з дитиною взимку Пам'ятаєте в дитинстві це радісне збудження, коли, прокинувшись, раптом виявляєш, що все навколо біле? Постарайтеся, щоб і ваші діти отримували задоволення від зими, тому як можна раніше поясніть їм, що коли випав сніг, це зовсім не означає, що вони повинні залишатися вдома - але, звичайно, для прогулянок у них має бути відповідний верхній одяг, щоб вони не замерзали і завжди залишалися сухими.  поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд.  10 «золотих правил» виховання щасливих дітей Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче
Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.
Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову.
Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютереманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.
Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі.
Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю . Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал.
Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд.
Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки.
Правили 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.
Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.   Коли дитина не бажає ділитись.  Часто батьки стикаються з цією проблемою у віці від двох до чотирьох років, коли у дітей звичайно відбувається становлення власного Я, і часто улюблена іграшка повністю зливається в дитини з уявленням про себе, стає нібито її частиною. Дорослим дуже важливо розуміти це, і тоді в діях дитини. Ви побачите не жадібність, а природне прагнення відстояти себе й зберегти межі своїх володінь. Чутливі та не дуже товариські дітлахи і в старшому віці не завжди можуть сприймати улюблені речі або іграшки окремо від себе.
Якщо прояв жадібності є нестійким, зустрічається в певних ситуаціях, то батькам цілком під силу допомогти дитині облишити цю властивість назавжди. Для початку розповідайте дитині, що почуває людина, з якою вона не бажає ділитися. Навчіть її ділитися та обмінюватися. Наприклад, Ви помітили, що інше маля зацікавлено дивиться на шикарну машинку, що тримає в руках Ваш син. Намагайтеся перемкнути увагу дитини на іграшку приятеля. Запропонуйте дітям зробити обмін «на певний час». Ви побачите, поступово дитина навчиться отримувати насолоду від того, що вона змогла комусь подарувати радість. Мало розповідати дитині, що потрібно бути щедрим. Потрібно ще й показувати це на власному прикладі. Малюк обов'язково скопіює Вашу поведінку.
Не перестарайтеся! Якщо малюк тільки но отримав бажаний подарунок, не примушуйте негайно ж віддати іграшку або показати комусь із дітей. Не потрібно відразу говорити дитині, що вона — «жаднюга», як би не був Вам неприємний її вчинок.
Що робити, якщо Ваша дитина жадує?
У жодному разі не називайте її «жаднюгою».
Не просіть дитину поділитися іграшкою, якою вона сама ще не істигла награтися.
Заохочуйте «добрі» учинки, говоріть, що Вам подобається, коли маля чимось поділилося.
Залучайте дитину до підготовки свят і придумування сюрпризів для близьких і друзів.
Демонструйте приклад власної доброти й щедрості.   Дозволяти або не дозволяти дітям грати в комп'ютерні ігри? Якщо дозволяти, то з якого віку? І якщо обирати ігри, то які? Самі для себе визначте, що Ви хочете отримати від комп'ютера? Щоб дитина просто була зайнята та не заважала Вам? Або, можливо, Ви прагнете розвити в дитині які-небудь навички та уміння? А може, Ви переживаєте, щоб у Вашої дитини все було не гірше, ніж в інших?
Якщо причина того, що Ви дозволяєте Вашому малюкові сидіти за комп'ютером і грати в комп'ютерні ігри,— бажання просто зайняти його, щоб він Вам не досаждав, відразу будьте готові до того, що через певний час Вам буде важко відірвати дитину від монітора.
Друга причина — розвиток. Ви не можете розвивати малюка тільки за допомогою фарб, олівців, конструкторів,пластиліну, книжок і настільних ігор, бо є безліч розвивальних комп’ютерних ігор, які допомагають малятам навчитися малювати, вивчати англійську мову, учитися читати і рахувати, ознайомлюватися з навколишнім світом. С розвивальні ігри, які навчають малюка сполучати кольори, відтворювати в пам'яті картинки, складати предмети з геометричних фігур. Є комп'ютерні енциклопедії, що дають дитині знання в цікавій ігровій формі. Широкою популярністю користуються і так звані інтерактивні книги, що нагадують пластинки з улюбленими казками, але такі, що тренують пам'ять та увагу, пропонують виконати різні цікаві вправи на розвиток навичок читання, логічного мислення. Дошкільникам можна пропонувати «паззли»: це теж розвиває просторове і логічне мислення.
Час, що малюк проводить за комп'ютером, Ви повинні обмежити і суворо контролювати. Особливо захоплюються комп'ютерними іграми діти з низькою самооцінкою, що погано встигають на заняттях, що відчувають труднощі в спілкуванні з однолітками. Звичайно, поринання у світ фантазій, мрій і гри завжди був властивий людям із тендітною психікою. Але читання книг, а тим більше, творчість вимагають зусиль. Тут все просто, і при цьому в людини створюється враження власної могутності. Ви тільки уявіть собі: дитина сидить перед екраном і розпоряджається життям малюсіньких людей. Простим натисканням кнопки вона може знищити десяток ворогів. У дійсності ж вона не вміє практично нічого: ні дати здачі кривдникові, ні залізти на дерево, ні підтягтися па турніку, пі захопити дітей грою. Але їй все це і не потрібно! Навіщо, коли є легший спосіб відчути себе суперменом? У всьому повинна бути міра. Як ставитися до комп'ютерних ігор? Для початку пограйте в комп'ютерну гру самі, щоб зрозуміти, чи підходить вона дитині. Щоб зрозуміти, чи підходить гра за віком, до даних, позначених на етикетці, додавайте від 3 до 6 місяців (і навіть 1-1,5 року, якщо Ваш малюк летко збуджується, емоційно нестійкий, виявляє ознаки ігроманії, залежність від ігор або йому менше 6—7 років).
Віддавайте перевагу іграм із тими персонажами, які вже знайомі Вашій дитині за казками, мультиками або Вашими розповідями.
Якщо Ви відчули, що комп'ютерна гра починає «затягувати» дитину, скоріше намагайтеся наповнити її життя гарними враженнями.  Діти вчаться з того, що бачать у своєму оточенні. Як що дитина зазнає постійної критики, вона вчиться звинувачувати.
Як що дитина бачить ворожість, вона вчиться битись.
Як що з дитини насміхаються, вона буде нерішучою.
Як що дитину постійно присоромлюють, вона почуватиметься винною.
Як що до дитини терпимі – вона вчиться бути терпимою.
Як що дитину підтримують – вона вчиться впевненості.
Як що дитину хвалять – вона вчиться цінувати інших.
Як що з дитиною поводяться справедливо – вона вчиться справедливості.
Як що дитина почувається в безпеці – вона вчиться довіряти.
Як що дитину хвалять, юна вчиться поважати себе.
Як що дитину приймають і поводяться з нею по-товариськи – вона вчиться бачити любов у цьому світі.   Інформація для небайдужих батьків майбутніх першокласників. Замислимося, про що ми насамперед думаємо, коли говоримо про готовність дитини до школи? Насамперед все ж таки йдеться про інтелектуальну готовність. Але недооцінка фізичного аспекту розвитку дитини призводить до того, що дитина йде до школи фізично ослабленою та психологічно незрілою. Батькам варто подумати, чи не слід приділити увагу саме фізичній підготовці дошкільняти, а не тренувати його з письма та читання. Цей матеріал допоможе вам, небайдужим батькам, попередньо перевірити, чи вистачить дітям сил до навчання і як їм краще допомогти підготуватись до першої подорожі у школу. У психології виділяють два взаємопов’язані компоненти до навчання: морфогенетичний та психологічний . 1. Морфогенетична готовність означає достатній рівень розвитку психофізіологічних, фізичних й анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму. Цей рівень допомога витримати дитині відповідне навантаження і дає імпульс для подальшого розвитку. Важливою складовою цього компонента є соматичне (тобто готовність тіла) і психічне здоров’я дитини. Адже : стрибки у довжину з місця розвивають швидкість реагування; кидки та ловіння м’яча діаметром 10-15 см двома руками з відстані 1 м від стіни розвивають не тільки спритність та координацію рухів дитини, а й здатність до набуття навичок письма, ручної праці, малювання – тобто розвитку дрібних м,язів рук; стрибки зі скакалкою свідчать не лише про стрибкові можливості дитини, а й про швидкість її рухової реакції, можливість виконувати комбіновані дії з іншими предметами, допомагають розвинути загальну фізичну витривалість і поліпшують каліграфію; піднімання тулуба з положення лежачи на спині зміцнює м,язи спини і живота до тривалих статичних навантажень під час сидіння (за партою на уроках). Ця вправа може бути засобом профілактики правильної постави, зміцнення м,язів живота та поперекового відділу спини. Морфогенетичну готовність можна перевірити за такими ознаками: відтворювання, копіювання речення, крапок, написаних дорослим, дає змогу оцінити ступінь сформованості зорово- моторної координації та дрібної моторики руки; показники зміни пропорцій тіла в періоди так званих ростових стрибків допомагають оцінити ступінь біологічного дозрівання організму. Так, у 5-6-річних дітей відбувається напівзростовий стрибок, що є суттєвим показником зрілості організму. Щоб дізнатися, чи подолала дитина цей важливий етап, використовують філіппінський тест : попросіть дитину дістати правою рукою ліве вухо, провівши руку над головою. Успішність виконання цього завдання свідчить про ступінь розвитку кістяка, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати і переробляти інформацію. Фізіологи і гігієністи встановили : коли дитина починає відвідувати школу до того, як у неї пройшов напівзростовий стрибок – це негативно позначається на її здоров,ї , особливо на психічному і рідко приносить успіх у навчанні; кісткову зрілість зазвичай перевіряють за ступенем окостеніння кістяка лівої руки: запропонуйте покласти ліву руку долонею вниз і по черзі піднімати пальці над столом, не відриваючи кисті від поверхні. Після цього повторити за дорослим двома руками вправи «Перемога» і «Ріжки». «Перемога» : стиснути в кулак усі пальці, окрім вказівного і середнього. «Ріжки» : стиснути в кулак усі пальці, окрім вказівного і мізинця. Зробити 5 разів; зрілість кори головного мозку (функціонування тім,яно-потиличних відділів) перевіряють за тестом «Руки» . Тест: сядьте за столик навпроти дитини. Попросіть її простягнути вам одну руку, затуліть від неї долоню і пальці цієї руки своєю і попросить її витягнути на іншій руці палець, якого ви торкаєтесь.(Норма: 3-річна дитина правильно визначає великий палець; 5-річна – розрізняє великий і мізинець; 6-річна дитина вільно розрізняє великий, мізинець і вказівний) . 2.Психологічна готовність передбачає емоційно-вольову, інтелектуальну та мотиваційну зрілість. Доцільно зауважити, що викладене безпосередньо стосується й формування розвитку емоційно-вольової сфери. Всі вправи, які передбачають виконання дій за інструкцією(фізичні, рухові, танцювальні чи правильне відтворювання на аркуші паперу напрямів ліній), показують уміння уважно слухати і точно виконувати найпростіші вказівки дорослого. Більшість батьків особливу увагу приділяє інтелектуальній готовності, яка відображає функціональне дозрівання структур головного мозку і включає рівень розвитку мовлення, образного та елементарного логічного мислення; вміння довільно зосереджуватись , запам’ятовувати тощо. Мотиваційна готовність. Визначити домінування пізнавального чи ігрового мотиву дитини можна під час бесіди : запропонувати вибір, скажімо, послухати казку чи погратись з іграшкою (за мотивована до навчання дитина захоче послухати казку). У грі « у школу» діти, що характеризуються наявністю «внутрішньої» позиції школяра, віддають перевагу ролі учня, а не вчителя і хочуть, щоб увесь зміст гри зводився до реальної навчальної діяльності (письма, читання и т. д.) Діти, у яких несформована позиція школяра, обирають роль вчителя, а замість конкретної навчальної діяльності – гру «у перерви», розігрування приходу до школи тощо. Бесіда з ознайомлення зі шкільними речами, їх призначенням – ці та інші методи допомагають виявити особливості внутрішньої позиції дитини до навчання. Велике значення для входження в дитячий колектив має соціальна готовність, яка визначається потребою спілкуватися з дітьми ; готовністю підкорятися інтересам і правилам групи, що краще проявляється під час групових ігор, поведінці в сім,ї при виконанні обов’язків та врахуванні потреб членів родини. Соціально компетентна дитина здатна відчувати своє місце в системі людських стосунків, а отже, й адекватно поводитися. Завдяки віковим особливостям дошкільників : емоційній чутливості, допитливості, здатності до наслідування, вразливості – створюються сприятливі умови для формування особистості як суб’єкта моральних відносин. Сподіваюсь, що ця інформація вас зацікавить, бо перевантаження першокласника досить велике. И пам’ятайте, що неврахування якогось компонента готовності призводить до труднощів в навчанні. Коли дитина стикається з труднощами шкільного життя в повному обсязі, вона починає переживати психологічний дискомфорт. Тож заздалегідь подбайте про належну підготовку вашої дитини до навчання. А ми, у свою чергу, всьому вам допоможе  Коли дитина не бажає ділитись. Часто батьки стикаються з цією проблемою у віці від двох до чотирьох років, коли у дітей звичайно відбувається становлення власного Я, і часто улюблена іграшка повністю зливається в дитини з уявленням про себе, стає нібито її частиною. Дорослим дуже важливо розуміти це, і тоді в діях дитини.
Ви побачите не жадібність, а природне прагнення відстояти себе й зберегти межі своїх володінь. Чутливі та не дуже товариські дітлахи і в старшому віці не завжди можуть сприймати улюблені речі або іграшки окремо від себе.
Якщо прояв жадібності є нестійким, зустрічається в певних ситуаціях, то батькам цілком під силу допомогти дитині облишити цю властивість назавжди.
Для початку розповідайте дитині, що почуває людина, з якою вона не бажає ділитися. Навчіть її ділитися та обмінюватися. Наприклад, Ви помітили, що інше маля зацікавлено дивиться на шикарну машинку, що тримає в руках Ваш син. Намагайтеся перемкнути увагу дитини на іграшку приятеля. Запропонуйте дітям зробити обмін «на певний час». Ви побачите, поступово дитина навчиться отримувати насолоду від того, що вона змогла комусь подарувати радість. Мало розповідати дитині, що потрібно бути щедрим. Потрібно ще й показувати це на власному прикладі. Малюк обов'язково скопіює Вашу поведінку.
Не перестарайтеся! Якщо малюк тільки но отримав бажаний подарунок, не примушуйте негайно ж віддати іграшку або показати комусь із дітей. Не потрібно відразу говорити дитині, що вона — «жаднюга», як би не був Вам неприємний її вчинок.
Що робити, якщо Ваша дитина жадує?
У жодному разі не називайте її «жаднюгою».
Не просіть дитину поділитися іграшкою, якою вона сама ще не істигла награтися.
Заохочуйте «добрі» учинки, говоріть, що Вам подобається, коли маля чимось поділилося.
Залучайте дитину до підготовки свят і придумування сюрпризів для близьких і друзів.
Демонструйте приклад власної доброти й щедрості.
 Дозволяти або не дозволяти дітям грати в комп'ютерні ігри? Якщо дозволяти, то з якого віку? І якщо обирати ігри, то які? Самі для себе визначте, що Ви хочете отримати від комп'ютера? Щоб дитина просто була зайнята та не заважала Вам? Або, можливо, Ви прагнете розвити в дитині які-небудь навички та уміння? А може, Ви переживаєте, щоб у Вашої дитини все було не гірше, ніж в інших? Якщо причина того, що Ви дозволяєте Вашому малюкові сидіти за комп'ютером і грати в комп'ютерні ігри,— бажання просто зайняти його, щоб він Вам не досаждав, відразу будьте готові до того, що через певний час Вам буде важко відірвати дитину від монітора. Друга причина — розвиток. Ви не можете розвивати малюка тільки за допомогою фарб, олівців, конструкторів,пластиліну, книжок і настільних ігор, бо є безліч розвивальних комп’ютерних ігор, які допомагають малятам навчитися малювати, вивчати англійську мову, учитися читати і рахувати, ознайомлюватися з навколишнім світом. С розвивальні ігри, які навчають малюка сполучати кольори, відтворювати в пам'яті картинки, складати предмети з геометричних фігур. Є комп'ютерні енциклопедії, що дають дитині знання в цікавій ігровій формі. Широкою популярністю користуються і так звані інтерактивні книги, що нагадують пластинки з улюбленими казками, але такі, що тренують пам'ять та увагу, пропонують виконати різні цікаві вправи на розвиток навичок читання, логічного мислення. Дошкільникам можна пропонувати «паззли»: це теж розвиває просторове і логічне мислення. Час, що малюк проводить за комп'ютером, Ви повинні обмежити і суворо контролювати. Особливо захоплюються комп'ютерними іграми діти з низькою самооцінкою, що погано встигають на заняттях, що відчувають труднощі в спілкуванні з однолітками. Звичайно, поринання у світ фантазій, мрій і гри завжди був властивий людям із тендітною психікою. Але читання книг, а тим більше, творчість вимагають зусиль. Тут все просто, і при цьому в людини створюється враження власної могутності. Ви тільки уявіть собі: дитина сидить перед екраном і розпоряджається життям малюсіньких людей. Простим натисканням кнопки вона може знищити десяток ворогів. У дійсності ж вона не вміє практично нічого: ні дати здачі кривдникові, ні залізти на дерево, ні підтягтися па турніку, пі захопити дітей грою. Але їй все це і не потрібно! Навіщо, коли є легший спосіб відчути себе суперменом? У всьому повинна бути міра. Як ставитися до комп'ютерних ігор? Для початку пограйте в комп'ютерну гру самі, щоб зрозуміти, чи підходить вона дитині. Щоб зрозуміти, чи підходить гра за віком, до даних, позначених на етикетці, додавайте від 3 до 6 місяців (і навіть 1-1,5 року, якщо Ваш малюк летко збуджується, емоційно нестійкий, виявляє ознаки ігроманії, залежність від ігор або йому менше 6—7 років). Віддавайте перевагу іграм із тими персонажами, які вже знайомі Вашій дитині за казками, мультиками або Вашими розповідями. Якщо Ви відчули, що комп'ютерна гра починає «затягувати» дитину, скоріше намагайтеся наповнити її життя гарними враженнями.  ВІКОВА КРИЗА При словах “вікова криза” найчастіше згадується словосполучення “40 років”. Про вікові кризи в дошкільнят говорять набагато менше, і найчастіше батьки просто сприймають поведінку маляти як хандру, котру ще століття тому лікували різкою чи ремінцем. Але не поспішайте хапатися за історично випробувані ліки: не все так просто, однак і не все так страшно, як вам здається… Всі батьки, бабусі, дідусі знають з власного досвіду, що таке дитяча криза 1 року, 3 років, 7 років. Безпосередність, імпульсивність, яскрава емоційність, надмірна активність і допитливість характеризують дошкільня. Ці риси, які в дорослих уже давно пішли в минуле, викликають постійне бажання здійснити на дитину виховний вплив. Але щоб цей “виховний вплив” пішов на користь і вам, і дитині, необхідно не просто наполягати на своєму дорослому рішенні, а розуміти природу дитячої психіки й закономірності її розвитку. Видатний психолог Л.С.Виготський писав “Розвиток дитини – це не що інше, як постійний перехід від одного вікового щабля до іншого, пов’язаний зі зміною й розбудовою особистості дитини...” Отже, кризи чергуються зі стабільними періодами розвитку. Спокійні періоди розвитку дошкільняти: – від народження до року – від року до трьох років – від 3 до 7 років Кожен стабільний період завершується кризою розвитку. Навіщо ж вони потрібні, ці кризи? Справа в тому, що до кінця кожного стабільного періоду в дитини повинна сформуватися певна риса, яка дозволить малюку повноцінно розвиватися в наступній стадії. Ця риса необхідна для подальшого нормального психічного розвитку дитини. Якщо ця риса не сформується (або формується неналежним чином), то особистісний розвиток гальмується й веде до виникнення комплексів і небажаних рис характеру дитини (які виявляться значно пізніше). Отже, що це за риси: – до кінця першого року життя формується “базова довіра”, тобто дитина відчуває довіру до матері, до світу, відчуття “я гарна, мама гарна, світ гарний”. Ця риса дозволяє дитині активно й без побоювання освоювати навколишній простір, коли вона починає ходити. Це означає, що дитина психологічно дозріла для того, щоб активно “перевіряти на зуб” усе, що попадає в її поле зору. Для неї все добре, вона не має відчуття небезпеки, тому часто залазить туди, куди не треба (або небезпечно) і ніякі угоди й заборони мами її не зупиняють. Криза 1 року починається, коли дитина постійно тікає, не слухається, скрізь лізе, все хапає й т.д. до третього року життя в дитини формується “самостійність”, тобто здатність здійснювати дії самостійно, без мами. І це знамените “я сама” припадає саме на 3-річний вік. Ця риса дозволяє дитині активно відстоювати свою позицію, право на свою думку. Дитина вимагає поваги до себе як до рівної. Це викликає хвилю обурення в батьків, оскільки 3-річну дитину ще важко назвати дорослою, і давати їй повну свободу дій та самостійність не завжди можливо. до 6-7 років у дитини формується “ініціативність”, тобто здатність фантазувати, вигадувати щось своє, пропонувати своє рішення й діяти в цьому напрямку для реалізації своїх задумів. По-іншому ініціативність проявляється в пізнавальній активності, тобто в бажанні дізнаватися щось нове. Криза починається, коли маля йде в школу і якщо в нього не сформувався пізнавальний інтерес. Доводиться виконувати нудні (для деяких), складні, незрозумілі, непотрібні завдання, гра закінчилася. Батьки дивуються, чому з дитиною відбуваються такі зміни. Насправді в дітей просто з’являються нові потреби, а старі форми задоволення цих потреб заважають дитині й перестають її влаштовувати. Дитина готова переходити на новий рівень відносин, але часто буває, що не готові батьки, які всіляко стримують дитину на попередньому етапі відносин. Тому кризи розвитку – це не причина негативного й бунтарського поводження дитини, це тільки прояви й симптом того, що дитина дорослішає, а батьки не готові підлаштовуватися під нові потреби свого чада. Консультація для батьків "Як провести вихідні дні" Усі з нетерпінням очікують вихідні дні, як дорослі так і діти. За тиждень організм втомлюється не лише фізично, а й морально. Ваша дитина цілий день перебуває в дошкільному закладі, ввечері вдома майже немає часу на спілкування в родині.
Тому у вихідні дні так важливо, якомога більше приділяти увагу один одному у сім'ї, а особливо це потрібно дитині. Все, що ми не встигли розказати, показати дітям у будні дні, ви повинні зробити це за вихідні.
Як же правильно провести вихідні дні з користю для дитини і самих дорослих? По-перше, необідно як найбільше перебувати на свіжому повітрі. Якщо дозволяє погода, відвідайте з дітьми ліс, водойму, парк. Багато молодих сімей полюбляють відпочинок на лоні природи, але все зводиться до вогнища, шашликів та навіть до банальної випивки. А діти в цей час представлені самі собі. І чим вони займаються в цей час батьків не дуже турбує, лиш би не заважали дорослим "культурно відпочивати". Користі від такого походу на природу дітям немає, а ось шкоди по-вінця. Адже дії батьків не співпадають з тим, чого їх навчали вихователі. А саме: розводити багаття у лісі, ламати гілки та нищити дерева й кущі, смітити, розпивати алкогольні напої, палити цигарки тощо.
Якщо ви ідете з дітьми на природу, то повинні на все живе звертати увагу, дивуватися, задавати дітям запитання, відповідати на їхні, а ні в якому разі не ігнорувати. Якщо ж можливо ви не знаєте правильної відповіді, то краще не придумуйте щось самі, а пообіцяйте (і обов'язково виконайте) знайти відповідь у книгах, коли повернетесь додому. По-друге, дітям, та й вам також, корисно побувати в театрі, цирку, зоопарку, на атракціонах. Звичайно це зараз коштує чималих грошей, але години спілкування з дитиною, перегляд вистави з нею, а потім обговорення баченого, захват вашого малюка тим, що це все було разом з вами не має ціни - тому що це спілкування безцінне. Якщо ж на дворі погода не дозволяє вийти за поріг, то і вдома можна знайти масу цікавого і корисного для спілкування з дитиною: почитати книгу і обговорити прочитане, пограти в шашки, чи шахи, лото, розіграти театральну виставу по знайомій і любимій казці. Залучити дитину до спільної хатньої праці: навести порядок в своєму куточку з іграшками, витерти пил, помити посуд тощо. Все це слід робити так, щоб малюк працював "не з під палки" а із задоволенням: заохочуйте, підбадьорюйте, не скупіться на похвалу. Навіть, якщо розбилась ваша любима чашка, то заспокойте дитину, що то не саме страшне, та й взагалі ви вже давно мріяли купити іншу ще кращу чашку, але трішки жаль викидати цю.
Батьки, що люблять своїх дітей, завжди знають, як розумно провести вихідні дні з користю і для себе і, головне, для своєї дитини. Цей "потрачений" час на спілкування з сином чи донькою вернеться до вас сторицею вдячністю маленьких сердечок ваших дітей.
Бажаємо вам успіху в цій, здавалось би, легкій та, в той же час, важкій справі, як спілкування з дитиною, її виховання. Готуємось до школи
Наші діти так швидко ростуть... Я гадаю, скоріш за все, ви це вже помітили.
Згадайте, якими ви були щасливими від першого слова, яке злетіло з вуст вашого малюка, а промайнула мить і він зробив перші кроки. І здається, ще вчора його маленькі ніжки вперше перейшли поріг садочка... Ці події - незабутні. Чи не так? Пройде зовсім небагато часу, ви незчуєтесь, як уже з таким хвилюванням і трепетом - ведете майбутнього школярика до "Храму знань", як колись ваші батьки поспішали із своїми первачками на перший дзвоник. Цей день повинен бути святковим і світлим, адже дитина запам'ятає його на все життя. Тому й необхідно підготуватись до нього завчасно.
Пропоную вам невеличкий план дій, коли вашому чаду виповниться п'ять років. І, на мою думку, це є граничним віком у підготовці до школи.
Отже, Крок перший
Потрібно знайти школу у яку малюк ходив би залюбки. Із першими днями осені, зробіть своєрідну цільову прогулянку разом із дитиною, адже вона хоч і маленька, але вже особистість і врахування її думки, щодо цього питання - буде неабияким підгрунттям для моральної підготовки.І не забувайте, що саме вона буде навчатись у вибраному закладі найближчі дванадцять років. Хочу полегшити ваш вибір, запропонувавши критерії на які слід звернути особливу увагу:
близькість і безпечність шляху від вашого будинку до школи;
рівень матеріальної бази;
організація дозвілля (наявність груп продовженого дня, а також гуртків);
їдальня (її санітарні умови,якість і вартість обідів);
зверніть увагу у якому стані спортивний майданчик і зал).
Крок другий
Якщо школу визначено - поцікавтесь, чи існують при ній підготовчі курси. За відсутності таких, дізнайтесь базовий рівень знань необхідний для зарахування до школи. Але за їх наявності неодмінно запишіть туди свого дошколярика. Це буде більш м'який перехід від безтурботного дитинства -до першої відповідальності і обов'язків.Крім того, на цих уроках викладачі готують своїх майбутніх першокласників. При цьому, мушу зазначити, що ці класи у деяких школах не безкоштовні.
Крок третій
Він має скоріше матеріальній аспект, а ніж організаційний. Його підготовка розпочинається десь близько з червня - місяця. Підберіть шкільну форму,спортивний одяг, взуття - відповідно до вимог вибраного вами закладу. Далі за рекомендацією вчителя потрібно придбати канцелярське приладдя: зошити і альбоми виготовлені з якісного паперу; безпечні точили; ручки й олівці як прості, так і кольорові, але пам'ятайте вони мають бути зручними при написані,а чорнила із паст не повинне розтікатись; різноманітні обгортки для зошитів та книжок; пенали не громіздкі але місткі; лінійки із чіткими лініями і розмітками. Купуючи гумку, надавайте перевагу не так яскравим і пахучим, як тим, які при стиранні не залишають плям ...Обираючи ранець,зауважте на його якість. Зверніть увагу на правильність кріплення та розташування ремінців. І взагалі вибір портфелика нагадує цілу науку,але гадаю, ввічливі продавці з радістю допоможуть знайти вам гідний варіант, який не тільки задовольнить можливості вашого гаманця, але й бажання дитини.
А на завершення, коли усе вже зроблено та зібрано, без зайвих вагань, першого вересня крокуйте до школи, у захоплюючу "країну знань». Батьківська впевненість і турбота додасть наснаги вашим уже школярам, які цього дня трішечки підросли, але ще такі маленькі. В них попереду ще багато досягнень.  Коли розпочати привчати малюка чистити зуби? Між півтора та двома роками. Більшість дітей потребує допомоги до років п'яти-шести і контролю років до семи-восьми.
Ваша участь:
-Дозвольте дитині самій вибрати свою першу зубну щітку під час спільного відвідання крамниці. Вирушайте саме за цією покупкою, і малий сприйме її як важливу подію.
-Ще напередодні дайте дитині змогу регулярно спостерігати за старшими членами родини під час чищення зубів, щоб вона забажала спробувати зробити це й собі.
-Спочатку почистіть їй зуби самі — нехай запам'ятає це відчуття.
-Кілька днів перед тим почніть вчити дитину полоскати рота. Доки вона не навчиться випльовувати всю воду, не ковтаючи, не починайте користуватися зубною щіткою.
-Перший урок чищення зубів найліпше проводити мокрою щіткою без пасти. Щітка має бути м'яка — це особливо важливо. Жорстка щітка може викликати болючі відчуття в яснах, і малюк не захоче вчитися далі.
-Вкладіть щітку дитині в ручку, обхопіть її своєю рукою і починайте разом. Спочатку вгору-вниз. Потім з боку в бік. Далі треба виполоскати рота й виплюнути воду. Більшості дітей ця процедура видається приємною і цікавою, тому намагайтеся, аби не змінилося таке ставлення до неї. Діагностика порушень постави і сколіозів у дошкільників  Постава – це положення, в якому людина стоячи, сидячи або лежачи утримує своє тіло. Правильна постава зазвичай свідчить про хороше здоров’я і високу фізичну активність людини. Діти з правильною поставою добре розвиваються як фізично, так і психічно, рухаються легко та вільно, їхні внутрішні органи перебувають у правильному фізіологічному положенні і працюють в оптимальному режимі. Як правило, такі діти активні, рідко хворіють. Якщо ж спина викривлена, то затискаються нервові закінчення, що може викликати головний біль, порушення кровообігу, болі у шиї та багато інших неприємних симптомів. І це не дивно, адже правильна постава виконує багато функцій, і її викривлення призводить до погіршення загального стану організму. Порушення постави, сколіози впливають на розвиток і функціонування серця, легенів, вегетативної нервової системи, печінки, нирок, кістково-м’язового апарату. До 90% дітей шкільного віку мають різні функціональні та органічні порушення постави. Такі діти швидко втомлюються, у них нестійка увага, рухи недостатньо координовані, вони менш рухливі. Діти частіше хворіють на респіраторні, інфекційні захворювання. Вчителі часто звільняються таких дітей від занять фізкультурою, а малорухливий спосіб життя призводить до поглиблення цієї проблеми. Візуальна діагностика Тому дуже важливо вчасно помітити порушення постави у дитини. З цією метою варто систематично проводити профілактичні огляди дітей дошкільного віку. Є декілька ознак, за якими можна протестувати дитину в домашніх умовах або в умовах дошкільного навчального закладу щодо порушень постави та сколіозу: - уважно огляньте дитину щодо того, чи є у неї видимі деформації скелета; - огляньте спину у двох положеннях: коли дитина лежить, спина рівна, а коли встає – викривлена, або одне плече нижче за інше; - погляньте на дитину у положенні стоячи - чи однакові праве і ліве «віконця» (відстань від опущеної вздовж тулуба руки до самого тулуба); - знайдіть у основі шиї сьомий шийний хребець (він виступає найбільше). Візьміть висок (довгу нитку з прив’язаним до неї вантажником) і, поклавши його до сьомого хребця, перевірте: якщо нитка і далі між сідничними складками – все гаразд. Якщо є деформація, нитка, як правило, проходить поза сідничними складками; - попросіть дитину нахилитися вниз і подивіться ззаду на спину, чи не виступає одна з лопаток і чи не формується реберний горб. Якщо ви помітили одну з описаних вище ознак неправильної постави, рекомендуємо звернутися до спеціаліста для більш детального огляду. Адже для своєчасного виявлення сколіозів і порушень по стави велике значення має якісне професійне обстеження. Безпека на дорогах. Один вдома. Щоб не трапилось біди... Безпека на дорогах – це обов'язок, що вимагає великої відповідальності від батьків маленьких дітей, і цим в жодному разі не можна зневажати. Навіть уважно спостерігаючи за своїми дітьми, іноді буває важко зреагувати досить швидко, коли вони кидаються на дорогу або вулицю, намагаючись наздогнати м'ячик, що поскакав, або іграшку, що покотила. Переважна більшість нещасних випадків внаслідок автодорожніх подій відбувається через те, що діти раптово вибігають на дорогу. Безпека на дорогах складається із двох категорій. Захистити вашу дитину від:
- того, щоб бути збитим машиною, що з'їхала з автомобільної траси;
- того, щоб, граючи у дворі, ваша дитина випадково не вибігла на автомобільну дорогу.
Правила безпеки:
- Завжди стежите за вашими дітьми, ніколи не залишайте їх без нагляду, поки вони грають у дворі, і особливо біля залишених у дворі транспортних засобів, або тих, що рухаються.
- Тримайте дітей за руку й поруч із собою завжди, коли ви виходите з будинку, таким чином, ви забезпечите їм безпеку на дорогах.
- Якщо ви один або одна виїжджаєте з будинку на вашому транспортному засобі, переконаєтеся, що ваша дитина міцно й надійно пристебнута в автомобільному кріслі, або просто на задньому сидінні, перед тим як ви почнете від'їжджати від будинку.
- Використовуйте двері безпеки, огородження або ворота в тих місцях, які виходять на проїжджу частину з вашого будинку, щоб тим самим забезпечити важкий доступ до автомобільної дороги вашим маленьким дітям.
- Прогуляйтеся навколо вашого транспортного засобу перед від'їздом з будинку або двору, де звичайно грають діти.
- Ніколи не дозволяйте дітям грати на дорозі до будинку, якою рухається ваш автомобіль, оскільки ваша дитина, коли залишається без догляду з боку дорослих, часто використовує дорогу як улюблене місце для ігор.
- Створіть альтернативні умови для ігор ваших дітей, щоб в них не з'явилося бажання вибігти на вулицю, що послужить захистом від нещасних випадків на вуличних дорогах. Перевезення дітей допускається за умови забезпечення їхньої безпеки з урахуванням особливостей конструкції транспортного засобу.
Перевезення дітей до 12-літнього віку в транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, повинно здійснюватися з використанням спеціальних дитячих утримуючих пристроїв, що відповідають вазі й росту дитини, або інших засобів, що дозволяють пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією транспортного засобу, а на переднім сидінні легкового автомобіля - тільки з використанням спеціальних дитячих утримуючих пристроїв. Виховний вплив на дитину, що забезпечується батьками й педагогами є невід'ємною частиною безпеки дитини як на вулиці, так і вдома. Даний вплив повинен бути спрямованим на виховання безпечної поведінки дитини, знання основних заходів безпеки.
Від того наскільки ми приділяємо часу вихованню нашої дитини й залежить її безпека й благополуччя. Дитина, незважаючи на здатність самостійно пізнавати навколишній світ нездатна у віці до 7 років дотримуватись заходів безпеки. Виховна робота повністю й у цілому лягає на батьків і в меншій мірі на педагогів та вихователів.
Повчання й осудження за зроблене не є вихованням, а навпаки представляє дитині світ перекрученим і позбавленим змісту пізнання, тому що дитина розуміє, що її покарали, і знає за що саме, але не може відповісти чому цього робити було не можна. Занурення в дитячий світ з його особливостями змушує батьків стати до дитини ще ближче і як би разом пізнавати навколишній світ, де дитина шукає поради й пояснення тих або інших явищ. Безпека дитини можлива тільки в благополучній сім’ї, де відсутні конфлікти, де дитина почуває себе "своєю", потрібною батькам, де вона завжди може звернутися за порадою або з запитанням, знаючи, що одержить на неї відповідь.
Безпека дитини – це не тільки виховний процес, а цілий комплекс заходів, що сприяють повноцінному розвитку дитини, дають дитині змогу одержувати педагогічну й психологічну підтримку від своїх батьків. Безпечний рух на дорозі · Не поспішайте, переходьте дорогу розміреним кроком. · Виходячи на проїжджу частину дороги, припиніть розмовляти — дитина має звикнути до того, що коли переходиш дорогу, потрібно зосередитися. · Не переходьте дорогу на червоний або жовтий сигнал світлофора. · Переходьте дорогу лише в місцях, визначених дорожнім знаком «Пішохідний перехід». · З автобуса, тролейбуса, трамвая, таксі виходьте першими. У противному разі дитина може впасти або побігти на проїжджу частину дороги. · Спонукайте дитину до участі у ваших спостереженнях за ситуацією на дорозі: показуйте їй ті автівки, які готуються повертати, їдуть з великою швидкістю тощо. . Не виходьте з дитиною з-за машини, з-за кущів, не подивившись попередньо на дорогу, — це типова помилка, і не можна допускати, щоб діти її повторювали. · Не дозволяйте дітям гратися поблизу доріг і на проїжджій частині вулиці. Один вдома. Безпека дитини є основною ланкою в комплексі виховання дитини. Діти у віці до 7 років виявляють безпосередню цікавість до довколишніх предметів, зокрема електроприладів, аудіо-відео техніці, вибухонебезпечних предметів тощо. Мало усвідомлюючи до чого можна доторкатися, а до чого – небезпечно для життя, вони все-таки всупереч порадам і заборонам батьків пізнаютьу такий спосіб навколишній світ.
Якщо дитина перебуває вдома, це зовсім не означає той факт, що вона поза небезпекою. Навіть якщо ваша дитина спокійна й виявляє незначну цікавість до навколишніх предметів, все одно необхідність заходів обережності від одержання дитиною травми має бути обов’язковою. По-перше варто підкреслити, що дитини у віці до 7 років не треба одну на тривалий час залишати в будинку, або квартирі, вона повинна перебувати під доглядом батьків, вихователя, няні. Але в багатьох сім'ях час від часу все одно виникає необхідність залишити дитину вдома саму хоч на короткий строк. В такому випадку необхідно вбезпечити дитину всіма можливими засобами.
Залишаючи дитину саму удома необхідно провести з нею комплекс профілактичної роботи, і в доступній для її віку формі пояснити які з навколишніх предметів можуть заподіяти їй травму, і що користування даними приладами для неї категорично заборонене.
Залишаючи дитину саму необхідно створити їй всі умови, щоб дитині не було нудно, щоб вона або гралася, або дивилася дитячі фільми, читала книги. Якщо ж дитину не забезпечити улюбленим заняттям, грою, то вона однаково знайде для себе заняття, що буде викликати в неї інтерес в незалежності від того небезпечно це для її життя чи ні.
Проводячи профілактичні заходи безпеки, варто пам'ятати, що не та дитина слухняна, яку часто карають, а та, яка не почуває самотності, а відчуває постійну підтримку своїх батьків. У більшості випадків відсутність виховання, або недостатнє виховання своєї дитини призводить до того, що дитина намагається самостійно вивчати навколишній світ, пізнавати його, що часто гарантує одержання дітьми у віці до 7 років травм і каліцтв.
Безпека дитини удома – це цілий комплекс заходів безпеки, що містить у собі безпеку кожного окремого складового вашого будинку або квартири (кухні, ванної кімнати, спальні, залу й т.д.).
Зал і спальня, де дитина проводить більше часу мають представляти найбільшу безпеку:
- Вікна в залі, спальні й вихід на балкон повинні бути наглухо закриті, за винятком кватирок або фрамуг.
- Всі електроприлади ,що представляють небезпеку життєдіяльності дитини необхідно вимкнути й по можливості ізолювати від дитини.
- Іграшки не повинні перебувати на висоті, що перевищує ріст дитини, тому що дитина намагаючись дістати іграшку із шафи може заподіяти собі травму при падінні.
- Гострі предмети й ті, що легко б’ються повинні бути ізольовані від дитини.
- Сірники та інші легкозаймисті предмети повинні також бути ізольовані від дитини.
Кухня являє собою найбільшу небезпеку для дитини, а ніж зал і спальня, тому що саме тут перебувають газова плита, водонагрівальна техніка, різні СВЧ-пічки, електричні чайники, кухонні комбайни, а також засоби для миття посуду тощо.
Газовий вентиль на трубі необхідно перекрити, тому що газова плита й газовий водонагрівальний стовпчик представляють для дитини найбільшу небезпеку.
Легко биткий посуд необхідно замкнути в шафі, якщо є така можливість, або за можливості ізолювати від дитини.
Ножі й інші колючо-ріжучі предмети також необхідно сховати, тому що існує можливість порізу об їхні гострі краї.
Не треба на газовій плиті залишати каструлі й чайники з гарячою водою, тому що перекинувши їх дитина може одержати опіки несумісні з життям.
Ліки й медичні препарати як мазі, креми для зовнішнього застосування також необхідно уберегти від попадання в руки дитини. Вони можуть викликати як роздратування слизової оболонки очей, опіки поверхні шкіри, а при потраплянні в організм – сильне отруєння.
Засоби для миття посуду й прибирання приміщення також варто охороняти від дитини, тому що велика ймовірність їхнього використання не за призначенням, що також може призвести до різних отруєнь й опіків шкірної поверхні й слизової оболонки.
Сірники й легкозаймисті предмети повинні бути ізольовані від дитини, тому що гра з ними і їхнє використання призводить до загоряння приміщення. У наш час у більшості випадків причиною пожежі виступають діти у віці до 7 років.
Ванна кімната як і кухня представляє також можливу небезпеку для дитини, тому що миючіі засоби, засоби гігієни, різні бритви перебувають саме тут, тож також краще використати запобіжні міри безпеки.
Предмети домашнього побуту, які є джерелами потенційної небезпеки для дітей, діляться на три групи:
- предмети, якими категорично забороняється користуватися (сірники, газові плити, грубка, електричні розетки, включені електроприлади);
- предмети, з якими, залежно від віку дітей, потрібно навчити правильно поводитись (голка, ножиці, ніж);
- предмети, які дорослі повинні зберігати в недоступні для дітей місцях (побутова хімія, ліки, спиртні напої, сигарети, харчові кислоти, ріжучо-колючі інструменти).
Дитина повинна засвоїти, що предметами першої групи можуть користуватися тільки дорослі. Тут, як ніде, доречні прямі заборони. Дитина ні за яких умов не повинна самостійно запалювати сірника, включати плиту, доторкатися до включених електричних приладів. При необхідності прямі заборони можуть доповнюватися поясненнями, прикладами з літературних творів (наприклад, "Кицьчин дім" С. Маршака), іграми-драматизаціями.
Щоб навчити дітей користуватися предметами другої групи, батькам необхідно організувати спеціальні навчальні заняття в домашніх умовах з виробленню відповідних навичок (залежно від віку дітей), не зважаючи на те, що такі заняття проводяться в ДНЗ, відповідно до програмового змісту.
Проблеми безпеки дітей у зв'язку із предметами третьої групи й правила їхнього зберігання є змістом спільної роботи педагогів з батьками.
Отже необхідність забезпечення безпеки дитини – це цілий комплекс профілактичних і запобіжних заходів, від дотримання яких залежить наскільки ваша дитина перебуває в безпеці.
Повноцінність виховного процесу полягає не тільки в постійному повчанні своєї дитини, що можна робити, а чого не можна, а в тому, щоб ваша дитина завжди була під наглядом, доглянута, одягнена, нагодована і разом з вами пізнає світ через довколишні предмети, а не самостійно, через травматизм і небезпеку життєдіяльності. Шановні батьки! Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем! Роз'яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей! Шановні батьки! Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог. Пам'ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання. При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101  «Щоб не трапилось біди» Особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить все навпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі. Найтяжчим, з найбільшим процентом смертності є травми від автомашин, автобусів, тролейбусів, поїздів та інших видів транспорту. І знову ж таки головними причинами є бездоглядність дітей на вулиці, у години дозвілля, а призводять до цього незнання дітьми правил вуличного руху, порушення правил користування транспортом. Якщо дитина бачить що старші порушують правила вуличного руху, легковажно ставлять до рекомендації, той від дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина перш за все бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, учителів, вихователів працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з транспортним травматизмом. Вчити правила вуличного руху діти повинні з переддошкільного віку, а також дошкільного, тобто в яслах, і дитячих садках. Заняття проводять вихователі і медичний персонал, звичайно в тісному контакті з батьками. Форми роботи можуть бути найрізноманітніші: прогулянки, екскурсії по місту, бесіди, ігри та інше. Під час прогулянок та екскурсій вихователь має звернути увагу дітей на інтенсивність вуличного руху і поведінки на вулиці. Учнів молодших класів необхідно привчати ходити тільки по тротуарах з правого боку, звертати увагу на сигнал "бережись автомобіля" у тих місцях де нема тротуарах, іти слід по лівому боці вулиці на зустріч транспорту. Велику роль у боротьбі з травматизмом належить працівникам ДАІ. Вони повинні організовувати в школах дружини юних помічників ДАІ, виступати по радіо, телебаченню, у пресі. Фізкультура і спорт є могутнім засобом зміцнення організму і фізичного розвитку дітей, але це тільки при вмілому і правильно організованому заняття спортом. Але на привеликий жаль, дитячих спортивних закладів поки що не достатня кількість і до того ж не всі батьки розуміють їх користь, вважаючи що дитина може займатися спортом і без тренера. Тому багато підлітків грають футбол, хокей, їздять на велосипедах без старших досвідчених товаришів. А обирають місця, не зовсім придатні, а часто і небезпечні річки, захаращені двори, глибокі водойми, пустища. Тому при неорганізованому занятті спортом трапляється найбільше спортивних ушкоджень. Тому батьки повинні якомога раніше залучати дитину, до занять у спортивних добровільних товариств, на стадіонах. Цим вони її не тільки загартують, а й вбережуть від страшної небезпеки. Тай у кожному будинку знайдуться батьки, які залюбки пограють з дітьми в футбол чи хокей і в той же час будуть стежити за порядком у місцях де проводять вільний час їхні діти. Крім описаних видів ушкоджень, буває що травматизм вуличний, вогнепальний, сільськогосподарський і виробничий серед дітей зустрічається дуже рідко. Вуличний травматизм за своїм характером дуже подібний до побутового. Це ушкодження яких зазнають на вулиці, травми від транспортних засобів. Головними причинами вуличного травматизму – недоробки халатність працівників жеків, будинкоуправлінь, будівельних організацій. Це несправні балкони, неогороджені канави, відчинені люки тощо. Взимку особливо небезпечні великі бурульки, що звисають з дахів будинків, під час ожеледі – не посипані піском або сіллю тротуари. Тому працівникам жеків, органів міліції, санепідемстанції треба бути особливо вимогливими і дотримуватись правил безпеки. Краще вжити запобіжних заходів, застерегтись від можливих трагедій. Серед смертності від травматизму утоплення займає одне з перших місць. Це може статися яв влітку так і взимку. Головною причиною утоплені є невміння плавати, незнання особливостей водойм, при стрибках у воду велику небезпеку приносять підводні скелі, каміння. Взимку діти топляться, провалюючись під лід при катанні на ковзанах, або переходячи через водоймища. Головну роль у запобіганні нещасних випадків на воді відіграють товариства рятування на воді та інші громадські організації, Вони відповідають за те, що щоб для купання дітей були відведені спеціально загороджені місця, але навіть у таких місцях діти повинні бути під пильним контролем. Всі небезпечні місця для купання повинні бути огороджені і встановлені попереджувальні знаки. Взимку дороги, придатні для переїзду через річку, чи озеро, теж повинні позначатися. Ми дорослі зобов'язані категорично забороняти дітям кататися на ковзанах, санках по тонкій кризі 
|
|
Які вони?
Виростити генія
